Там, де Дністер тихоплинною сріблястою стрічкою оповиває зелені пагорби та золоті плеса, серед пишної подільської природи розкинулося село Цекинівка - одне з наймальовничіших сіл Ямпільського району.
На території Ямпільського району нині одне місто – Ямпіль. А кілька століть тому містами були: відомі історична Буша і ...Цекинівка.
Далеко вглиб віків сягає її історія.
У сиву давнину тут жили племена, які ми називаємо трипільськими ( це ІІІ тис. до н.е.) Це були умілі хлібороби, гончарі, тваринники.
За розповідями давньогрецького письменника Геродота, який жив близько 2,5 тисячі років тому, ці племена названі скіфами – орачами або скіфами – землеробами.
У ІІІ ст.. до н.е. на зміну скіфам приходять кочові племена сарматів, які залишили після себе поховальні кургани.
Найбільш ранніми давньослав`янськими племенами, які залишили свої сліди, були племена так званої черняхівської культури (ІІ – V ст.. н.е.). Їх особливістю є наявність на місці поселення глиняного посуду, який виготовлений на гончарному крузі. Сюди сягали кордони Скіфії, Сарматії, поселення яких підтримували життєдайні зв’язки з грецькими колоніями Причорномор’я, Балканами, Кавказом, Передньою і Малою Азією.
В середині XІІІ століття войовничі орди монголо – татарських загарбників, скориставшись феодальною роздробленістю, захопили цекинівські землі.
Монголо – татарська навала та послідуюча окупація, яка тривала понад 100 років, завдала нашим землям нищівних спустошень.
В XIV – XV ст.. наша земля зазнавала постійної експансії з боку литовської феодальної держави.
Протягом XVI ст. Цекинівка зазнає руйнівно – нищівних грабіжницьких нападів з боку орд султанської Туреччини та кримських татар, які повторювалися дуже часто.
Після смерті у 1657 році гетьмана Ук¬раїни Богдана Хмельницького українсь¬кі землі охоплює період, який дістав в історії назву «Руїна» і тривав до кін¬ця XVII століття. Молоду, остаточно не сформовану українську козацьку дер¬жаву почали шматувати, ззовні завидю¬щі сусіди, а з середини її роздирала боротьба старшин за гетьманську булаву. Врешті-решт Україну було по¬ділено вздовж Дніпра на дві сфери впливу: польську — на Правобережній Україні та московську – на Лівобережній , включно з Києвом . Турецька присутність відчувалася на півдні. Всі козацькі гетьмани у цей період залежали від підтримки тих чи інших зовніш¬ніх сил.
На початку 70-х років XVII століття посилюється турецький вплив на Право¬бережну Україну. В 1672 році Порта захопила більшу частину Поділля. Спо¬діваючись використати славне ім'я Хме¬льницького, турки в 1677 році призначають гетьманом Правобережжя Юрія Хмельницького, - присвоївши йому титул «князя Сарматії та України, володаря війська Запорізького». Проте титул цей мало чим допоміг, бо й в третьому ге¬тьмануванні Юрій виявився таким са¬мим нездарою, як і в першому. Ре¬зиденція Ю. Хмельницького певний час знаходилася в м. Немирові.
Боротьба в той час між Росією і Ту¬реччиною за право володарювання над Україною завершилась підписанням у 1681 році Бахчисарайського миру, за яким визнавалися володіння сторін: за Москвою — Лівобережжя, за Стамбу¬лом — Правобережжя. Турки страти¬ли Ю. Хмельницького, як непотрібного вже їм, і, залишаючи за собою По¬ділля з центром в Кам'янці-Подільському, Брацлавщину віддали у володін¬ня своєму васалові — Волохії, князівст¬ву, яке існувало тоді на території су¬часної Молдови.
Наступного року волоській господар Дука вирішив перенести резиденцію з Немирова поближче до кордонів Во¬лохи. Ось як описуються ці події в Літописі Самовидця, однієї з найвидатніших історіографічних пам'яток і одного з найдостовірніших історичних джерел XVII століття. «Того ж року (1682-В. П),- господар волоській, загнав¬ши волости немеровскіе и усіх побо-жан (жителів Побужжя — В. П). будовал себе двор у Цекийновці, на сем боці Дністра; на мешканя, и у Неме¬рові от себе наказного гетьманом зоставует. И от того часу особливій гос¬подар стал над Україною, почавши (правити — В. П.) от Дністра до само¬го Дніпра, а у Волохах иній господар над волохами...». Отже, влада волось¬кого господаря Дуки розповсюджува¬лась не лише на Брацлавщину, а на значну територію Правобережжя, в свою чергу Цекинівка стає «стольним містом» Правобережної України. Оче¬видно на той час містечко було значним насаленим пунктом, який вцілів у роки Визвольної війни українського на¬роду проти польсько-шляхетського гні¬ту 1648-1654 рр, та а період Руїни.
Територія України, якою управляв цекинівський двір Дуки, фактично не зазнавала гніту з боку Туреччини. З цього приводу літопис Самовидця по¬відомляє, що «на Україні дано свобо¬ду от турчина, увольняючи от дани до якого часу, жеби ся люде до своего наворочали українніє». Тобто, звільнення від податків було пов’язане з тим, щоб заохотити повернення місцевого населення, яке в ході турецької агресії покинуло свої оселі і повернулось на Лівобережну Україну.
